Дитина - творча особистість

Поняття «Творчість

Творча особистість та її риси. 

Процес формування творчої особистості дитини. 

Типи обдарованості 

Проблеми розвитку творчої особистості дитини. 

Поняття «Творчість»   Творчий розвиток дитини передбачає також пропозицію йому саме того виду творчості, до якого він найбільш тяжіє. Щоб визначити здібності дитини і наявність або відсутність у нього уяви, достатньо лише спостерігати за дитиною. Творчий розвиток дитини – це шлях до розкриття її талантів та потенціалу. Поняття творчості є надто складним для визначення, однак можна виокремити такі суттєві моменти для його пояснення. Центральний момент творчої діяльності - отримання нових результатів при використанні нових методів. Зрозуміло, що творча особистість відзначається здатністю генерувати оригінальні ідеї, робити відкриття, здійснювати винаходи творити мистецтво. Результати діяльності творчої особистості повинно мати художню, наукову, соціальну чи технічну цінність, яка підтверджується експертами, а також викликати емоційне захоплення. У процесі творчої діяльності особистість здійснює спробу об'єднати різні непоєднувані ідеї. Під творчістю ми розуміємо розвиток будь-якого виду діяльності самою особистістю, коли здійснюється вихід за межі заданих вимог. В основі творчості лежить системна організація психічних властивостей, що розвивається впродовж всього життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів у певному виді діяльності. Перш за все, «творчість - це здатність виконувати роботу, яка одночасно є новаторською (тобто оригінальною, неочікуваною) і відповідною (тобто корисною, відповідною вимогам завдання)» (Р. Стернберг). Творчість – це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, обєкти, схеми поведінки, робить власні «відкриття». Творча особистість та її риси Особистість-головна сила творчої діяльності. Сучасні дослідники творчості вважають, що особистісні чинники є визначальними (дуже важливими) у досягненні творчих результатів. Саме особистість є механізмом реалізації творчих здібностей у творчій діяльності. Творча, або креативна, особистість відзначається перш за все такими особливостями, як здатність бачити проблеми, готовність відкласти знайдене рішення та шукати нове, толерантність до невизначеності, прагнення до оригінальності, інформованість та достатньо високий рівень базових знань, працьовитість, самокритичність і низький рівень соціального конформізму Творча особистість - це особистість, у якої поєднується внутрішня потреба творити із розумінням суті справи, знаннями та вміннями, відповідною обдарованістю. Творчі здібності включають: 1) специфічній вид пізнання з використанням ускладненого наслідування і здатності кардинально міняти мислительну установку під вирішення проблем; 2) володіння евристиками, що приводять до виникнення нових ідей. 3) стиль роботи, що характеризується здатністю концентрації уваги, умінням відкладати проблеми вбік і високою мірою енергійності. Творчі люди зазвичай відзначаються високим інтелектом. Прямої залежності між рівнем креативності і коефіцієнтом інтелектуальності не має. Дитина високої творчої спрямованості здатна з головою заглибитися в те,що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх,використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по-новому підійти до розв’язання певної проблеми. Творча дитина, як правило, енергійна, дотепна,відрізняється розвиненою пам’яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці. Звичайно, що здатність дитини  до творчості, поєднана з високим інтелектуальним рівнем - це виняток, рідкісне явище у звичайному шкільному класі. Проте, потенційна творчість, як свідчать психологічні дослідження (як зарубіжні, так і вітчизняні) притаманні ранній дитині. Завдання ж учителя – створити умови, за якими схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть розвиватися. Дитина молодшого шкільного віку шукає можливостей для виявлення своєї інтелектуальної енергії, що йде від потреби у творчості. Загалом у дітей цього віку творча потреба реалізується у двох напрямках: у розвитку інтересу до пізнання та ігрової діяльності. Процес формування творчої особистості дитини       Розвиток (виховання) творчої особистості дитини - це процес, організоване взаємодія авторитетної особистості (вихователя, батьків, вчителів, і взагалі дорослих, що вступають в досить тривалий контакт з дитиною) і дитини. Кінцевою метою даного процесу є формування творчої особистості. З характеристик творчої особистості слідують способи формування творчої особистості. Основним способом є включення дитини в різноманітні види творчої діяльності.  У творчості, перед творчою особистістю завжди стоїть проблема вибору з декількох можливостей. Найважливішою умовою вибору, а значить і умовою розвитку творчого потенціалу дитини є свобода особистості. Володіючи свободою вибору мети, засобів і способів діяльності, особистість отримує можливість різноманітне взаємодіяти з об'єктами зовнішнього світу, що тягне за собою створення безлічі образів і їх комбінацій. І дуже важливим тут є уява дитини, якій необхідний вільний вихід.  Уява - психічний процес, що виражається в побудові образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності суб'єкта, у створенні образів, які відповідають опису об'єкта. Найважливіше завдання уяви полягає в тому, щоб представити результат праці до його початку, тим самим, орієнтуючи людини в процесі діяльності. Для виховання уяви важливу роль відіграють художня, технічна творчість, а також  спорт, який розвиває уяву у процесі подання результату єдиноборства, важливі також самоосвіта і суспільно-корисна робота. Всі види творчості реалізуються в процесі діяльності. Також дуже значущим для виховання творчої особистості є виховання мислення. Мислення - це процес пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Досягнення мети передбачає її передбачення, а знаходження способу досягнення мети передбачає вміння мислити. Тому для дії механізму зсуву мотиву на мету, потрібно уявити мета, осмислити способи її досягнення, мати певне емоційне напруження. Тобто, для виховання мотивів творчості треба використовувати засоби навчання, спрямовані на виховання уяви, мислення, емоцій. Головним чинником виховання творчої особистості є виховання мотивації. Краще виходить те, що робити хочеться, що робити цікаво. Необхідно виділити мотив, тобто заради чого відбувається діяльність. Учитель, який не вміє проникнути в мотиви діяльності дитини, працює по суті наосліп. Мотив - основа формування необхідних якостей особистості. Одним з головних мотивуючих засобів є гра. У мотивах гри проявляється потреба людини перетворювати світ. У грі розвивається уява, мислення, так як учасник знаходиться в уявних ситуаціях перед вибором варіантів дії, змушений прораховувати свої і чужі ходи. Істотними є і переживання, які супроводжують процеси мислення та уяви в ігрових ситуаціях, тобто почуття. Тому гра є незамінним засобом виховання мислення, уяви, почуттів. Доведено, що на розвиток творчих здібностей дитини, посилюючи мотив діяльності та дисциплінуючи, значний вплив робить колективна творча діяльність. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими.  Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога – керувати процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного:створювати ситуації,що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, прагнення постійно вдосконалюватися , розв’язувати дедалі складніші творчі завдання. На формування особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо. Типи обдарованості   Основні види обдарованості Типи обдарованості: загальна (розумова), і спеціальна – художня, соціальна, спортивна, має ряд видів. А кожний з видів, у свою чергу, може розглядатися, як спеціальна здібність. Так, розумові здібності поділяються за предметною ознакою на фізико-математичні, здібності до вивчення гуманітарних предметів. При певному розвитку кожний із цих видів учбових здібностей може сформуватись у відповідну науково-дослідницьку здібність. Технічна обдарованість має два основних види: інженерна і обдарованість до технічної майстерності. Художня обдарованість поділяється на літературну, музичну, хореографічну і т.д. Соціальна обдарованість охоплює здібності до правової діяльності, педагогічні, а також здібності, які стосуються організаторської діяльності в різних сферах життя суспільства. Звичайно, всі ці типи й види обдарованості не ізольовані один від одного. Тут можна виділити щонайменше два типи зв’язків. Так, людина може мати одну якусь спеціальну здібність, а може бути обдарованою цілою групою споріднених здібностей (наприклад, художніх або спортивних). Разом з тим, усі типи обдарованості обов’язково передбачають певний рівень розвитку розумових здібностей. І чим він вищий, тим, за інших рівних умов, плодотворнішою та одухотвореннішої виявиться діяльність у тій чи іншій сфері. Трохи по-іншому стоїть справа в тих видах діяльності, де вирішальну роль відіграють фізичні й психофізіологічні якості, індивіда (спорт, хореографія, живопис, деякі види технічної майстерності). Виховання естетичних почуттів і художніх здібностей дітей не рідко зупиняється впевненістю, педагогів в їх природній опреділеності, в тім, що здібності є або їх нема; звідси: “Виховуй, не виховуй – природа своє візьме”. Як надія на природну обдарованість, так і посилання на відсутність у дитини художніх здібностей, призводить до пасивності у вихованні – цим наноситься великий ущерб розвитку особистості. Якщо навіть виходить з вродження природи таланту, то, як мінімум необхідно створити умови, щоб він проявився. А це означає – займатися з дитиною тим або іншим видом мистецтва. Обдарована дитина: рано самостійна у самообслуговуванні; вміє добре висловлювати думки; виявляє інтерес до діяльності, яка потребує тонкої і точної моторики, володіє розвиненою координацією, широким діапазоном рухів; демонструє здібності у практичному застосуванні знань; виділяється досягненням у читанні, багатим словниковим запасом, розумінням прочитаного, переказом; задає багато запитань про походження і функції предметів, проводить багато власних спостережень і дослідів; охоче і легко вчиться; дуже допитлива і спостережлива; виявляє незалежність та оригінальність мислення, винахідлива, висловлює багато міркувань про конкретні ситуації, виявляє гнучкість; легко пристосовується, активно спілкується, виявляє ініціативу; бере на себе відповідальність; вирізняється доброю пам’яттю. Проблеми розвитку творчої особистості дитини Основним чинником виховання є наприклад, середовище. Тому складно переоцінити роль оточення дитини, роль значущих інших. Це, перш за все вчитель (вихователь у дитячому садку, класний керівник у школі), як організатор і керівник педагогічного процесу. Немає сумнівів, що величезну роль у вихованні творчої особистості дитини відіграє творчий потенціал педагога і умови організації його роботи. Виховання творчої особистості передбачає і наявність педагогічної творчості. Творчу особистість може виростити тільки творчий педагог. Тобто необхідно створити спеціальні умови, які сприяли б повноцінному розвитку творчої особистості дитини. Для цього потрібно в педагогічній практиці застосовувати методи і прийоми, які мотивують учнів на творчість, розвивають у них мислення, уява, емоції. Виховання творчої особистості? нагальна вимога сучасного світу. Вирішуючи її, необхідно відштовхуватися, насамперед, від індивідуальності учня. Це означає, що замовником повинні виступати не держава, не система освіти, а сама особистість школяра. Завдання виховання повинні ставитися не в категоріях кінцевого результату, а як завдання розвитку мотивів дитини з урахуванням її віку, а засоби виховання повинні підбиратися з точки зору ефективного їх впливу як на пам'ять, так і на мислення, уяву , емоції. На виході зі школи дитина повинна володіти власне творчими якостями, в першу чергу загальнолюдськими, які в не меншій мірі характеризують творчу особистість. А саме моральними якостями: чесність, соціальна активність, колективізм і т.д., що забезпечують ставлення людини до навколишнього світу, суспільству, людям, собі. Інакше кажучи, успішна соціалізація. Інтелектуальними якостями: раціональність, логічність, дотепність, ерудованість (з урахуванням вищесказаного), провідними до осмислення та систематизації інформації, на основі якої формується світогляд, свідомість і самосвідомість, осмислення життєвих цілей. Вольовими якостями: цілеспрямованість, самовладання, самостійність, незалежність, спрямованими на психічну саморегуляцію поведінки, на зміну діяльності у зв'язку з обставинами, що змінилися, зв'язок між внутрішнім станом і середовищем. Емоційними якостями: людинолюбство, оптимізм, що сприяють збагаченню внутрішнього світу людини, відкритість. Сукупність, зазначених якостей, їх єдність веде до утворення цілісності, ім'я якої Творча Особистість.       Формування творчої особистості слід розглядати в єдності трьох сторін: навчання, розвитку і виховання. Адже творча особистість , окрім ґрунтовних знань , матиме особливі якості мислення:  нестандартність, оригінальність,  своєрідність,  асоціативність, емоційність,  тобто комплекс якостей і властивостей особистості,  що сприяє повній реалізації творчого потенціалу та потребу в самореалізації . Особливе місце у розв’язанні цієї проблеми належить розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами мистецтва. Творча діяльність учнів початкових класів має свої особливості, оскільки вона найбільш органічно допомагає дитині перейти від ігрової діяльності до навчальної, де зберігаються елементи ігрового плану. Розвиток і формування творчої , всебічно розвинутої особистості є однією є найскладніших проблем сьогодення. Природа щедро наділила кожну дитину можливостями розвиватися. Педагогам потрібно знаходити як, реалізувати ці можливості, і тоді кожна дитина зможе піднятися на найбільші висоти творчої діяльності. Бути вихователем — високе покликання. Від професіоналізму, терпіння і мудрості наших вихователів, уваги до унікального і своєрідного внутрішнього світу дитини, залежить те найдорожче, що у нас є — наше життя, майбутнє і наша надія. Кожен учитель повинен розвивати в собі потребу в цілеспрямованому і систематичному самовдосконаленні себе як творчої особистості, розвивати професійні вміння допомагати своїм вихованцям відкривати власний творчий потенціал, який стане в майбутньому джерелом щастя та самовдосконалення.     Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Творчість педагога специфічна за своєю суттю. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. При цьому творчість — необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість формує педагогічний талант учителя. То ж, кожному вчителеві, який мріє бачити своїх учнів щасливими, можна адресувати слова В. Сухомлинського: "Якщо хочеш бути красивим, працюй до самозабуття, працюй так, щоб ти відчував себе творцем, майстром, господарем в улюбленому ділі. Працюй так, щоб очі твої виражали одухотвореність великим людським щастям – щастям творчості".